Інформаційний портал надзвичайних ситуацій

Реакція організму

Специфічна реакція організму

Плач

Психологічна допомога:

не залишайте постраждалого наодинці;

встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече чи спину, погладьте його по голові), дайте йому відчути, що ви поруч;

застосовуйте прийоми “активного слухання” (вони допоможуть постраждалому скинути негативну інформацію): періодично вимовляйте “ага”, “так”, кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте та співчуваєте; повторюйте за постраждалим уривки фраз, у яких він виражає свої почуття; говоріть про свої почуття і почуття постраждалого;

не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися, “виплеснути” із себе горе, страх, образу;

не задавайте запитань, не давайте порад. Ваше завдання – вислухати.

Страх

Основні ознаки страху:

напруга м’язів (особливо обличчя);

сильне серцебиття;

прискорене поверхневе дихання;

знижений контроль над власною поведінкою;

зменшення слиновиділення (пересихання в роті).

Психологічна допомога людині, що знаходиться під впливом страху:

покладіть руку постраждалого собі на зап’ястя, щоб він відчув ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом: “Зі мною хтось поруч, я не один”;

дихайте глибоко і рівно. Спонукайте постраждалого дихати в одному з вами ритмі (психологічне підлаштовування під спокійне дихання людини, яка надає допомогу);

якщо постраждалий говорить, слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття;

зробіть постраждалому легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла, якщо це в даній ситуації доцільно.

Апатія

Основні ознаки апатії:

байдуже ставлення до оточуючих;

млявість;

загальмованість;

повільна, з довгими паузами, мова.

Психологічна допомога людині, що знаходиться у стані апатії:

поговоріть з постраждалим. Задайте йому кілька простих запитань: “Як ваше ім’я?”; “Як ви себе почуваєте?”; “Чи хочете їсти?”;

проведіть постраждалого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (обов’язково зняти взуття);

візьміть постраждалого за руку чи покладіть свою руку йому на чоло;

дайте постраждалому можливість поспати чи просто полежати;

якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у громадському транспорті, чекання закінчення операції в лікарні), то більше говоріть з постраждалим, залучайте його до будь-якої спільної діяльності (прогуляйтеся, сходіть випити чаю чи кави, допоможіть оточуючим, що потребують допомоги).

Ступор

Основні ознаки ступору:

різке зниження чи відсутність довільних рухів і мови;

відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, пощипування);

“застигання” у визначеній позі, стан повної нерухомості;

можлива напруга окремих груп м’язів.

Психологічна допомога людині, що знаходиться у стані ступору:

зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. Великі пальці повинні бути виставлені назовні;

кінчиками великого і вказівного пальців масажуйте постраждалому точки, розташовані на чолі, над очима посередині між лінією росту волосся і бровами, над зіницями;

долоню вільної руки покладіть на груди постраждалого;

підлаштуйте своє дихання під ритм його дихання;

людина, перебуваючи у ступорі, може чути і бачити, тому говоріть їй на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь-якими засобами домогтися реакції постраждалого, вивести його зі стану загальмованості.

Рухове збудження

Основні ознаки рухового збудження:

різкі рухи, часто безцільні і безглузді дії;

ненормально голосна мова чи підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглузді речі);

часто відсутня реакція на людей, що з нею спілкуються (зауваження, прохання, накази).

Психологічна допомога людині, що знаходиться в стані рухового збудження:

використовуйте прийом “захоплення”: знаходячись позаду, просуньте свої руки постраждалому під пахви, пригорніть його і злегка нахиліть на себе;

ізолюйте постраждалого від оточуючих;

говоріть спокійним голосом про те, що він відчуває, що його хвилює в даній ситуації, що йому хочеться в даний момент;

не сперечайтеся з постраждалим, не задавайте запитань, у розмові уникайте фраз з часткою “не”, що відносяться до небажаних дій (наприклад: “Не біжи”, “Не розмахуй руками”, “Не кричи”).

Рухове порушення триває недовго, після чого може настати стан нервового тремтіння, плачу, а також агресивного поводження.

Агресія

Основні ознаки агресії:

роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, приводу);

нанесення оточуючим ударів руками чи будь-якими предметами;

словесна образа, лайка;

м’язова напруга;

підвищення кров’яного тиску;

почервоніння шкіри;

напруженість м’язів обличчя;

пильно-зухвалий погляд агресора.

Якщо не надати допомогу розлютованій людині, це призведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може нанести каліцтва як собі й іншим.

Психологічна допомога людині, що знаходиться у стані агресії:

зведіть до мінімуму кількість оточуючих;

дайте постраждалому можливість “випустити пару” (наприклад, виговоритися, викричатися чи “побити” подушку). Потрібно деструктивну енергію перевести в конструктивну;

намагайтеся, за можливістю, не дивитися прямо в очі агресивній людині, тому що це сприймається завжди як виклик;

демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згідні з постраждалим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде спрямоване на вас. Не рекомендується говорити: “Що ж ти за людина!” Варто сказати: “Ти жахливо злишся, тобі хочеться усе рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації”;

намагайтеся, при сприятливій ситуації, розрядити обстановку смішними коментарями чи діями;

агресія може бути погашена також страхом покарання. Але це не в усіх випадках допомагає.

Доручіть постраждалому роботу, пов’язану з високим фізичним навантаженням.

Нервове тремтіння

Основні ознаки нервового тремтіння:

раптове тремтіння – відразу після інциденту або через якийсь час;

сильне тремтіння всього тіла чи окремих його частин – тремор (людина не може тримати в руках дрібні предмети, запалити сигарету);

реакція продовжується досить довго (до декількох годин);

людина відчуває сильну втому і має потребу у відпочинку.

Психологічна допомога людині під час нервового тремтіння:

візьміть постраждалого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 сек.;

продовжуйте розмовляти з ним, інакше він сприйме ваші дії як напад;

після завершення реакції необхідно дати постраждалому можливість відпочити, бажано покласти його спати.

Під час надання допомоги людині, що потерпає від нервового тремтіння, забороняється:

обіймати постраждалого чи притискати його до себе;

укривати постраждалого чимось теплим;

заспокоювати постраждалого, говорити, щоб він узяв себе в руки.

Істерика

Основні ознаки істеричних припадків:

надмірне збудження, безліч рухів, театральні пози;

мова емоційно насичена, швидка;

крики, ридання.

Психологічна допомога постраждалим, що перебувають в стані істерики:

вилучіть глядачів, створіть спокійну обстановку (немає глядачів, немає й істерики). Залишіться з постраждалим наодинці, якщо це не небезпечно для вас;

зненацька зробіть дію, що може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на постраждалого);

говоріть з постраждалим короткими фразами, упевненим тоном (“Випий води”, “Умийся”);

після істерики настає виснаження сил. Укладіть постраждалого спати. Викличте “швидку допомогу”. До прибуття фахівців спостерігайте за його станом;

не потурайте бажанням постраждалого.

Паніка

Невідкладні дії для подолання паніки:

слід відволікти, хай на короткий термін, увагу людей від джерела страху або збудника паніки;

дати постраждалим можливість хоч на мить забути про страх;

у цю хвилину необхідно переключити увагу з дій панікера на людину мислячу, холоднокровну, носія спокою та розважливості;

у такій ситуації необхідні владні й голосні команди, чіткі, обґрунтовані розпорядження;

як тільки паніка спаде – у людей виникає підвищена активність. Її слід зразу використати, залучивши всіх до рятувальних або ліквідаційних робіт.

Якщо паніка вже охопила значну кількість постраждалих необхідно людей поділити на менші групи, з кожною з яких буде легше працювати. Дуже важливим є особистий приклад поведінки лідера, керівника групи: виважені розпорядження, достовірне викладення фактів, підтримання порядку, особисті приклади мужності та гуманності.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>